socrates1986 (socrates1986) wrote in ukr_thought,
socrates1986
socrates1986
ukr_thought

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Після маршу

З патріотичним і позитивним настрОєм вирушив на Софіївську площу. О 1940 наздогнав хвіст колони і пішов вздовж. Спочатку колона здалась надзвичайно короткою (навіть встиг було розчаруватись), але з кожним пройденим мною метром, колона попереду росла на десять. Мене постійно супроводжують заклики "Українцям - українське кіно!", "Одна нація! Одна мова! Одна Батьківщина! Це - Україна!", "Ні! русифікації!" і т.д. От вже чутно бій барабанів (ударникам - повага! їх гру було надзвичайно приємно слухати). В голові колони "Богдан" і "Жигуль" супроводу, плакат з лозунгом ВО Свободи, вітчизняний прапор, оркестра, плакат "Від кіна українською - до українського кіна", і люди, люди, люди.. Значно цікавіше забігати в голову колони, йти поряд з прапором, потім зупинятись, дивитись на людей, що проходять повз, знову відставати, мчатись разом з фотографами та операторами, які з шаленим запалом в очах шукають "свій" кадр, а особливо, спостерігати за реакцією перехожих, їх абсолютним нерозумінням того, навіщо оте збіговисько людей. Похід просто в колоні, заглушений постійними викриками, повірте, багато чого позбавляє. "Смерть фашистам!" - то викрикує чолов'яга приблизного віку 50-55 років, з рота якого тхне перегаром. Моє питання "Де ви тут бачите хоч натяк на фашизм?!" (задане двічі) він проігнорував, лиш відійшов осторонь, і далі: "Смерть фашизму!"
"Пильнуйте, щоб автомобілі не розірвали колону!" - від організаторів-свободівців, але деякі водії просто не знімають ноги з газу - так і силкуються прорватись. Але куди вони попруть проти такого натовпу. Щось сильне є в тому, коли люди на дорогах створюють затори автомобілів. "Казли! Дєла, дєла ґдє? А то ліш разґавори! Казли!!" - теж середнього віку чоловік, на якого бурно реагує колона, і до якого вже підбігає міліціонер. 
На Хрещатику люди збігаються з фотоапаратами на наше шестя, в їхніх очах я не побачив розуміння чи підтримки, лише - цікавий кадр і розвага в суботній вечір. Тепер, сидячи в кімнаті, за комп'ютером, до моєї свідомості доходить, як багато людей ще не готові зрозуміти, сприйняти намагання відродити всеукраїнськість української мови. А якщо і розуміють, то лиш байдуже спостерігають. Згадую здивування глядачів при вході до кінотеатру "Київ"..
- Це ви свистите на підтримку маршу чи проти? - питаю чоловіка років 40-45.
- Протів, канєшно!
- Чому ж?
- Ну а зачєм ета столпотворєніє? Чєво еті прідуркі хатят?
- Ми за українське кіно, щоб фільми перекладались українською..
- Нєт, я прєдпачітаю сматрєть фільми в арігіналє.
- Так ми ж виступаємо не проти фільмів в оригіналі.. - опісля я вже втрачаю ініціативу розмови, думки матеріалізуються в слова зовсім не так, як мені хотілося б.
- Вот ви мнє скажитє, в школє ви Пушкіна учілі в пєрєводє ілі в арігіналє?
- В перекладі, звичайно, - питання мене трохи спантеличило, до того ж, я вже й не пам'ятаю, коли його востаннє читав. Ще як в школі на уроках зарубіжної, за програмою. Зараз вже пригадав, що вчитель дозволяв вчити вірші як в оригіналі, так і в перекладі. А романи ми читали, звісно, що в оригіналі. Потім мій співрозмовник згадав прізвище письменника (англійця чи американця?), якого я в житті не чув (мені мало б бути соромно). На мою негативну відповідь він зупинився вражений, ніби я не знав, що наша планета кругла. Його подальший тон розмови виказував власне всезнання та сприйняття мене, як "темної" людини. В моїй голові зароїлись думки: я ж постійно щось читаю і не вважаю себе абсолютно неосвіченим, на що йому почав перечислювати авторів, яких Я читав:
- Я читаю Джека Лондона, Ремарка..
- Харашо, Лондона ви чітаєтє в арігіналє? - безцеремонно перебиває він мене.
- В перекладі.
- Аґа.
- Так, щоб краще зрозуміти автора, мені легше прочитати його в перекладі..
- А Хемінґуея ви чіталі тоже в пєрєводє? А ви знаєтє, што єво сочінения лєгко чітать в орігіналє даже людям с начальним уравнєм анґлийскаво, вєдь он іспользуєт славарь школьнаво уравня.. - тут не вся розмова. Було ще дечого сказано, дещо з пам'яті вже стерлось.. Дискусія потроху затихала через мою нездатність протиставити йому свої правильні аргументи, і чоловік в свою чергу сприйняв мене як недостойного своєї уваги співрозмовника, більш того, неосвіченого, який сам не розуміє чого хоче і за що сюди вийшов..
- Я даже нє хачу с вамі разгаварівать. Да свіданія!
Дуже прикро, що так низько дозволив себе поставити. Мої твердження, що я і сам з радістю дивлюсь фільми в оригіналі, і що проти їх показів на мові оригіналу не маю нічого проти, він пропустив повз вуха. Людина не постаралась вникнути в суть ситуації, просто залишилась при своїй думці. Я ж достатньо не постарався її "просвітити". Загалом, розмова залишила неприємний осад всередині, зате подарувала цінний негативний досвід.
А потім на екрані були українські кліпи, короткометражки та мультфільми. Більшість з них в мене зберігаються на комп'ютері і я їх не раз бачив. Підбірка українського найкращого. Не нового - за всі часи. Приємно ще раз переглянути "Йшов трамвай №9", "Злидні", знову побачити кліпи Тартака, Ot'Vinta, ВВ, Гайдамак, Роллікса. Але це "знову" - це не нове. Шкода говорити! (як казав Б. Хмельницький в "Я, Богдан" П. Загребельного). Все-таки, вперше побачив короткометражку "Стіна", два кліпи невідомих мені гуртів, та два мульти (про хлопчика, дівчинку і чорного кота - від щирого серця насміявся та про ката, якому відтяли голову - вибачте, назв не запам'ятав). Радий, що хоч це є, але хочеться більше нового. Автори проекту, мабуть, заперечать і скажуть, що воно є, просто, не влізло у його формат. Так покажіть! Україна хоче бачити якісне, нове УКРАЇНСЬКЕ кіно!
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments